Це буде короткий опис звичайного дня на річці, яка знаходиться в 15 хвилинах пішого ходу від мого дому. Саме тут я починав освоєння спінінгової ловлі, практикувався, вивчав повадки риби і 80% рибалок проводив на цьому полігоні. Проте до кінця розгадати її мені так і не вдається, що приємно, адже вона досі може мене здивувати. В силу певних обставин, не без антропогенного фактору, справи тут останні 5 років йдуть на спад: річка міліє, рибу вибивають, сміття на березі зустрічається частіше, ніж того б хотілося. При всьому цьому водойма ще тримається і виглядає цілком пристойною, до того ж з’явилась надія на краще, у вигляді нових орендаторів ставка, в який річка впадає, вони ж бо зацікавлені в якісному її стані.
Ще змалку нас всіх привчають, що найкращий час для вудіння лускатих – світанок! Не знаю, скільки в цьому твердженні істини, але стараюсь потрапляти на водойму саме вдосвіта, не тільки задля риби, а щоб помилуватись сходом сонця… А він кожен раз унікальний і по-своєму прекрасний.
Так і цей раз підйом о 4-й. Збір і дорога по росистій траві, допоки доберешся до річки вже по коліна мокрий. Ще прохолодно, туман клубками котиться по воді, та щойно вигляне небесне світило і натяку на нього не залишиться. Комплект, який вже став рідним, хоча і являється явно дисбалансним – Major Craft – Troutino 602SUL & Shimano Soare BB30 2500HGS з намотаним на шпулю Seaguar R18 Light PE #0.3. На кожній добре відомій водоймі є установлені «робочі точки», облов починається саме з їх обходу і тільки коли вони промовчать, в залежності від настрою, або шукаю нові, або згортаюсь.
Починаю з пошуку активної риби на поверхні. Smith Towadi в якості розвідника. Перший закид привертає увагу достойного супротивника, літаючого, пернатого і 100% точного в своїх атаках. Зупиняю проводку, чайка повисіла над приманкою секунди дві, передумала, я полегшено зітхнув і продовжив. Закид максимально близько до урізу води, там де хтось явно тривожить малька, безпаузне «окуневе дроблення» і перший трофей вже перед об’єктивом.
Окунець весь дрібний і відверто лінивий. Тому на черговому, вивіреному і точному закиді, посилаю приманку в прибережну рослинність, знімаю уокер, замінюючи на Violence JigHead від Decoy з насадженим I.M.P Level 4. Феноменальна приманочка, вже неодноразово виручала, до того ж виглядає дуже оригінально. Особливих покращень це не приносить, окунь не хоче їсти. Замінюю приманку на ще одне дітище Bait Breath – Bugsy 2.5”. А результат все тої ж округлої форми…
Так було пройдено кілька окуневих точок, які на цей раз окуневими назвати ніяк не вийде. Вже хотів списати все на тиск/ вологість/ магнітні явища/ радіаційний фон/ сонячну активність/ фазу місяця/ браконьєрів/ інші можливі фактори впливу. Та сталось так, що риба була просто дуже локалізована. Одну таку зграйку вдалось знайти і сильно прорідити. Перші клювання були холостими, відчутно що дзьобають не мікро-матроси, а підсічка ніяк не вдавалась. Після десятка невдач таки починаю список з жертв джигу на сьогодні. Клювання стають регулярніші, зліші, а підсічки ефективніше.
З такою активністю риби, приймаю рішення на продовження вилову твердими пластиковими приманками. З купаних Tsunekichi Slip Minnow, P21 CrackJack, ZipBaits Rigge 35/ 56, Ima Imatetra, при всій моїй старанності, підборі темпу проводок, варіації пауз і ривків, результат приніс лише малюк 35-й.
Тому продовжувати настрою не було, знов повертаюсь до Decoy i I.M.P Level 4. На що окунь відреагував радісно. Атаки були не лише на момент паузи, часто атака відбувалась в верхній фазі підриву приманки. Подібні картина мені траплялась лише кілька разів.
Погляд мій падає на новеньке поповнення I.M.P Level 3. Приманка, яка всім своїм виглядом кричить, що не потерпить використання її іншим методом, окрім новомодного “векі”. Добре обдумавши все, даю окуням час перевести подих, поки я прив’язую “дроп-шот”. Вийшло все не так, як має виглядати канонічно, а значно коротше. Підйом приманки склав всього сантиметрів 20. Раніше я мав нагоду практикувати цей метод, але немає межі досконалості. Підбір проводки зайняв певний час, а про правильність вибору повідомив мордатий окунь, який досить відчутно сів на паузі. Після експериментів найбільш вдалим вибором було чергування двох плавних потяжок, саме потяжок!, паузи і підриву з переміщенням грузика. Всі без виключення риби сідали в мить коли приманка безсило, плавно, опускалась на дно. Іноді, такі моменти я сильно затягував, милуючись зграйками малька під ногами, або просто задумувався, а окунь однаково вішався. Тому з тривалістю пауз бажано не спішити. Цим способом ловився в більшості смугастий дещо вагоміше, хоча трошки рідше.
Але і малюки не оминали черв’яка своєю увагою, проте навіть не могли його ковтнути і успішно тікали.
Коли активність «крупняка» по параболі пішла на спад, щоб хоч якось розбавити перебування на водоймі, ставлю мікротюб I.M.P Level 6. Який спокушає ще кілька окуневих немовлят.
Остання запланована зупинка на сьогодні. Хитру оснастку зрізаю, ставлю простенький 1-но грамовий шарнір, Bait Breath Needle Real Fry. Отримую, з його допомогою, в актив одного зеленого в чорну смужку. І все… далі глухо.
В надії «допрасувати» це місце чіпляю MicroKiller Веснянка і мій план приречений на успіх. MicroKiller = MicroPerch, аж поки веснянці не відкушують хвоста. Що означало час збиратись додому.
Проводжати мене вилізло здоровенне зелене земноводне. Весь мій час перебування там, воно вело себе скромно і боязно, а потім навіть дозволило себе сфотографувати. Не знаю чи варто вірити казкам, і чи була та жаба зачарованим персонажем. Втім дивлячись на неї можна впевнено сказати, що і в цій інкарнації їй живеться цілком добре.
Дякую всім, хто це читав! НХНЛ! І ледь не забув, вся риба залишилась живою і майже здоровою!
Ще змалку нас всіх привчають, що найкращий час для вудіння лускатих – світанок! Не знаю, скільки в цьому твердженні істини, але стараюсь потрапляти на водойму саме вдосвіта, не тільки задля риби, а щоб помилуватись сходом сонця… А він кожен раз унікальний і по-своєму прекрасний.
Так було пройдено кілька окуневих точок, які на цей раз окуневими назвати ніяк не вийде. Вже хотів списати все на тиск/ вологість/ магнітні явища/ радіаційний фон/ сонячну активність/ фазу місяця/ браконьєрів/ інші можливі фактори впливу. Та сталось так, що риба була просто дуже локалізована. Одну таку зграйку вдалось знайти і сильно прорідити. Перші клювання були холостими, відчутно що дзьобають не мікро-матроси, а підсічка ніяк не вдавалась. Після десятка невдач таки починаю список з жертв джигу на сьогодні. Клювання стають регулярніші, зліші, а підсічки ефективніше.
]
Після десятка смугастих їм вже остогид, в недрах сумки знаходжу Рачка від MicroKiller. Посаджений на Violence JigHead виглядає органічно, а в воді то взагалі як живий. Зацікавленість в новій приманці викликає в окуня амнезію, він з новими силами звірськи атакує Рачка. Після такого привітного прийому рачок стає неповносправним, відсутність обох клешень і лапок з лівої сторони. На превеликий подив, ставлення матросів ніяк не змінилось, їли рачка аж допоки мені не стало його шкода, я відправив його на негайну госпіталізацію.
